Лебедь Наталія Миколаївна

У 1988 році закінчила Луцький державний  педагогічний інститут ім. Л. Українки

З 2000  року працюю в НВК педагогічний стаж 25 років, перша кваліфікаційна категорія

проблемна тема: “Шляхи  удосконалення навички читання молодших школярів”

Моє кредо:

 Учитись важко,а учить ще важче, але не мусиш зупинятись ти. Як учням віддаєш усе найкраще, то й сам сягнеш нової висоти.

У початкових класах діти вивчають не тільки українську мову, а й курс “Читання”. Цей курс охоплює класне й позакласне читання. Його метою є формування  в  учнів першооснов самостійної читацької діяльності, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів, виховання особистості дитини засобами художніх та науково-пізнавальних творів.

   Навчальний предмет “Читання” багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, морально-етичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість.

   Уміння і навички, що формуються на уроках читання,  мають загально- навчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, сприяють саморозвитку і самовираженню особистості дитини. Треба звернути увагу, що основою структурування програми є змістові лінії Державного стандарту з читання, серед яких формування й розвиток навички читання. Протягом навчання школярів в початковій школі оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін, Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований найголовнішій стороні читання, тобто розуміння тексту.

   Досягнення цілей курсу передбачає вирішення таких завдань:

·        формувати й розвивати мовленнєві уміння й навички, провідною яких є повноцінна навичка читання;

·        розвивати інтерес до читання, ознайомлювати учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрово-родових форм;

·        формувати повноцінне сприймання, розуміння, відтворення художнього, художньо-пізнавального тексту, дитячої книжки шляхом засвоєння відповідних навчальних, читацьких умінь;

·        розвивати емоційну і чуттєву сфери учнів, образне мислення, вміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного;

·        розвивати творчі здібності школярів;

·        формувати читацьку самостійність учнів;

·        формувати морально-етичні уявлення і почуття. Збагачувати соціальний досвід школярів.

  Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима” без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а  також зростання темпу, порівняно з читанням вголос.

  У 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються вміння слухати, сприймати і розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні і засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.

   Проблема формування повноцінних якостей читання учнів початкової школи привертає увагу багатьох дослідників.

   В. Сухомлинський  у своїй роботі над підвищенням техніки читання найчастіше використовував на уроках читання в півголоса. Це читання, коли всі учні читають одночасно вголос, так щоб не заважати один одному, але кожен читає зі своєю швидкістю, хто швидше, хто повільніше.

   В. О. Науменко зауважує про необхідність застосування спеціальних вправ на матеріалі творів, що вивчаються у початковій школі. Дослідник пропонує тексти записувати на картках, читати з дошки, промовляти. Вправи, що повинні займати на уроці 5-6 хв., потрібно проводити індивідуально, колективно, групами. За рахунок цілеспрямованої роботи досягається такий рівень сформованості навичок, що помилки в ході читання трапляються рідко, діти розуміють зміст, читають в міру  швидко, передають настрій твору, стан  героїв, дотримуються інтонаційних засобів.

Найефективнішою є система вправ вироблена І. Т. Федоренко.

Він радить використовувати 3 типи вправ. а) багаторазове читання, б) читан-ня в темпі скоромовки, в) виразне читання з переходом на  незнайому частину тексту .Всі ці вправи проводяться не індивідуально, а колективно, тобто читають одночасно всі учні впівголоса, але кожен зі своєю швидкістю. Вчитель дає одному хвилину для читання, після цього учень зазначає скільки він прочитав. Читаючи другий раз цей текст, кількість слів, які прочитає учень збільшиться. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції в учнів і їм хочеться читати ще. При читанні в темпі скоромовки не варто приділяти велику увагу виразності читанні, а на те, як діти чітко вимовляють слова і закінчення. Ці вправи тривають не більше 30 секунд. При читанні знайомої частини тексту в темпі скоромовки, вчитель пропонує учням читати далі нову частину тексту не зупиняючись. Більшість дітей будуть читати незнайому частину в тому ж темпі, що і знайому. Через 2-3 тижні читання дитини набагато покращиться.

     Серед інших вправ, що сприяють розвитку читацьких умінь школярів, використовують списування тексту з підручника, слухові та зорові диктанти. Це поповнює активний словниковий запас дітей.  Протягом навчання в початковій школі молодші учні постійно оволодівають технічною і смисловою сторонами читання. Вона передбачає оволодіння учнями способом читання, правильністю, виразністю і темпом. Читання стає якісним лише за умов досягнення учнями розуміння прочитаного тексту. У програмах читання для кожного класу чітко визначено напрями роботи вчителя щодо формування в учнів технічної і смислової сторін, якими вони оволодівають у взаємозв’язку.

   Для формування правильності читання учнів особливо важливою є цілеспрямована робота над дикцією. Дикція (від лат. – “вимова”) – характеризує ступінь чіткості вимови слів, складів, звуків під час розмови, співів, художнього читання. Правильна дикція у житті людини має важливе значення. Як правильне чітке письмо полегшує читання так і гарна дикція робить успішним наше спілкування. Під час читання в голос в учнів формується уміння дотримуватись пауз між реченнями, а також ритмічних пауз, зумовлених розділовими знаками і змістом твору. В початкових класах робота над дикцією має на  меті формування у молодших школярів чистоти і якості вимовляння окремих звуків, складів, слів, оволодіння артикуляційною вимовою. Дітям непросто поєднувати  водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання,  дитина втрачає інтерес, погано розуміє і засвоює зміст прочитаного, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки читання та розуміння прочитаного – взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно.

   Швидко й свідомо читати – це значить сприймати очима і в думці частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книги, вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати – не тільки про те, що читається, а й про якість картини, образи, уявлення, факти, явища, пов’язані з матеріалом, що читається.