Моє педагогічне кредо

Душа дитини – пуп’янок несмілий,

Довірливо так тягнеться до сонця.

Повинна, знаю я, уміло

Відкрити перед ним життя віконце.

Відкрити так, щоб не поранить душу,

Не зачепити ніжні пелюстки.

Любить її, оберігати мушу,

Леліяти наївні паростки.

      Кожного разу, набираючи новий клас, хвилююся ніби вперше. Що ж така вже доля у першого вчителя. То ж коли першого вересня, відкриваю двері класу – то розумію, скільки б років не пройшло, а діти залишаються все такими ж допитливими, неповторними. Адже у кожній дитині є зерно, яке повинно зрости добірним колосом.

     Я горда і така щаслива, що в мене є такий перший клас. А скільки цікавих сторінок вони відкривають кожного дня, крокуючи  країною Знань.